Вважається, що найнебезпечнішою та підступною паразитарною інфекцією, яка охопила наших сучасників і найбільше розселилась, є трихомонада. Абсолютна більшість людей хворі на трихомоніаз --- жахливу хворобу зі складними наслідками.

      Ось приклад: Надія була заражена трихомонадою спадково. До такого стану і людина, і одноклітинний джгутиковий паразит звикли. З дитинства дівчина хворіла на виразку шлунка, понижену кислотність, у неї розвивалась анемія. Використання роздільного харчування та очищення організму покращували склад її крові, і паразити, котрі потрапляли із шлунково-кишкового тракту в кров, гинули у великій кількості. В будинку, де проживала дівчинка, були собаки, кішки, таргани. Вони збільшували приплив дрібних найпростіших паразитів до організму дівчинки.

      У 18 років дівчина почала близькі стосунки з хлопцем, теж зараженим трихомонадою. До організму цілим потоком влились ротові, кишечні, урогенітальні найпростіші паразити. Організм вступив у жорстку боротьбу із цими паразитами. Спалах інфекції за рахунок повторної гельмінтизації виразився затратою сил насамперед імунної системи. Присутність чужих паразитів від коханого в статевій системі, слині, кишечнику стала величезним стимулом для розмноження «своїх» паразитів. Боротьба за їжу та простір між своїми і чужими паразитами дуже сильно підірвала здоров'я, організм потребував постійної мобілізації захисних сил. Токсини поступово наповнили лімфосистему. Вона переповнилась паразитарною отрутою. Лікування антибіотиками не принесло полегшення, навпаки, стимулювало паразитів особливо активно розмножуватись. Трихомонада і своя і чужа --- швидко позбавились джгутиків, перейшли в осідлу амебну форму і почали розмножуватись в різних тканинах --- судинах, кишечнику, печінці, гені таліях утворюючи колонії.

       Жоден із методів лікувальної терапії не приводить до полегшення. Плазмофорез --- єдиний метод, що приносив тимчасове полегшення на 10-15 днів, а згодом все розпочиналось спочатку у ще більшому ступені важкості. Паталогічні зміни в організмі призводили до повного виснаження і втрати сил.

      Довготривала колонізація організму трихомонадами призвела до розрихлювання тканин слизових оболонок, кісток, органів і систем людини за рахунок фермента, який виділяється паразитами. Це лавиноподібне заселення паразитів через кров та лімфи по всьому тілі. Вони засвоюють поживні речовини господаря, захоплюючи еритроцити, лейкоцити, виділяють отруту --- перекиси, відпрацьований брудний холестерин, молочну кислоту і доводять до виснаження кровотворних і лімфоїдних тканин в організмі людини.

      Кожне із багаторазових заражень від нових трихомонадоносіїв посилює агресивність у своїх та чужих паразитів.

      Послаблення імунітету при паразитарній інфекції відкриває ворота для вторинних факторів хвороб --- грибкової, вірусної та інших інфекцій…

      Одноклітинні паразити, а особливо трихомонада, поступово руйнують імунітет людини через свою здатність пристосовуватись до антибіотиків та інших ліків і через сприяння появі різних хвороб, причинами яких, здавалося б, не можуть бути наші бактерії.

      Єдиним методом відновлення здоров'я, на думку російського лікаря-паразитолога Н.Семенової, є дегельмінтизація – спеціальний довготривалий курс лікування.

Різновиди трихомонади.

     Встановлено, що куріння та алкоголь, наркотики та ліки, а також хімічні речовини – барвники і консерванти – дратують трихомонаду. Вона переходить в агресивну, амебоподібну форму і посилює розмноження – цей процес називають шизогонією.

     Досліди вчених довели більш негативний вплив на організм саме людської трихомонади. При зараженні піддослідних тварин трихомонадою людини відбулось руйнування внутрішніх органів та лімфатичних вузлів.

     Кишечка трихомонада (відкрита в 1926 р.) викликає такі хвороби: гем околіт, коліт, ентероколіт, холецистит. Набряки шкіри, анемія, слабкість у м'язах – ознаки зараження кишечкою трихомонадою.

     Ротова трихомонада мало вивчена. Місце її поширення – ротова порожнина, дихальні шляхи, мигдалини, кишені ясен, мокрота, кон'юктиви очей та кров. Гнійники на шкірі, пухлини в легенях часто є наслідками зараження ротовою трихомонадою. Ротовий трихомоніаз може привести до паралічу, гастроентериту, враження суглобів ніг, печінки, інших органів, безплідності та викиднів.

     Трихомонади будь-якого виду важко діагностуються під мікроскопом, оскільки дуже схожі на клітинні елементи крові людини. Їх важко відрізнити від лімфоцитів, тромбоцитів та ін.

     Ротова трихомонада --- найпоширеніша. Карієс і пародонтоз – наслідки її життєдіяльності. Трихомонада живе в закритому кров'яному руслі людини, де є необхідна стерильність. Цей же паразит здатен існувати в статевих органах людини.

     Зараження трихомонадою дуже різноманітне. Прямий контакт –

в утробі матері, при виході плоду пологовими шляхами, при статевих контактах, поцілунках.

     Не прямий контакт: водний (питна вода, лазня, басейн, мінеральні ванни); харчовий - м'ясо та риба, овочі та фрукти, молочні продукти; побутовий – посуд, постіль, білизна, ванна; осередковий - сім'я, школа, брудні іграшки, спільна постіль, посуд.

     Кішки і собаки, домашні тварини – особливо небезпечне джерело зараження трихомоніазом.

     Зараження трихомоніазом відбувається просто і непомітно. У жінок іноді виникає кольпіт – їдкі виділення. У чоловіків взагалі немає ознак зараження статевою трихомонадою. Вони починають розуміти свою інфікованість тільки в більш пізні терміни, коли вже виникає простатит та імпотенція.

     Трихомонада - хитрий і безжалісний паразит.

     Трихомоніаз на ранній стадії зараження людини – це початкова стадія раку!

     Арсенал захисту трихомонади від імунних сил організму людини досить великий. Вона змінює свої форми існування – джгутикова, амебна, цистова, фіксує на своїй поверхні клітини крові, лімфи. Усі ці риси хамелеона дозволяють трихомонаді ухилятись від імунітету господаря.

     Доведено, що злоякісна пухлина --- це скупчення одноклітинних паразитів трихомонади у сидячому стані. Його початок – трихомонада. Отже, це найнебезпечніший біологічний ворог людини, яка через своє незнання, нерозуміння стає розповсюдником цих паразитів.

     Чому ж ми живемо досі? Тому що імунні сили здорового організму руйнують паразитів. Вони або вакуолізуються і гинуть, або ж розпадаються на дрібні частини. Людина і трихомонада змушують один одного удосконалюватись, так триває вічна боротьба за виживання.

     Трихомонада живиться усіма видами тканин людини, в тому числі і кров'ю. Вона поглинає еритроцити, легко камуфлює себе під лімфоцити і тромбоцити.

     Тромби --- колонії сидячих трихомонад, які поселилися у венах. Виявляється, що справжніх тромбоцитів значно менше в природі людини, ніж пишуть і вважають люди, підраховуючи дітей трихомонад замість тромбоцитів.

     Щодо урогенітального трихомоніазу, то слід зазначити, що ті жінки і чоловіки, котрим довелось довго лікуватись від цієї хвороби, змогли по-справжньому осмислити складність ситуації: чим більше сексуальних партнерів, тим глибше відбувається занурення у різні нечистоти --- гельмінтози, трихомонади, хламідії, аскариди і т.п. – усе це наслідки моральної, фізичної і навіть розумової деградації. Все ж мали рацію наші предки: їх суворі моральні правила захищали людський рід із покоління в покоління від деградації та загибелі.